людина

Хто бідний на любов, той скупиться навіть своєю ввічливістю.

Розкіш – це виклик бідності, це виклик вульгарності.

Зрозуміти іншу людину — все одно, що обійняти кактус. Усім нам доводиться обіймати кактуси. Важливо повірити в те, що це необхідно, навчитися знаходити в цьому задоволення і одного разу, коли тобі буде дуже потрібно, хтось обійме тебе.

У житті кожного з нас буває час, коли все вдається, коли сам собі здається героєм.

У нас кажуть:«Якщо любиш когось, відпусти його. Якщо він до тебе повернеться, то він твій. Якщо його переїде машина, то так і бути».

Людина зазвичай не знає, що для того, щоб зуміти бути тим, що вона є, вона повинна вірити, що вона є чимось більшим.

У моді в кожній так належить, що не можна без гудзика, а без голови можна.

Я не знав, як пояснити їй те, що я хотів сказати. Соціопатія - це не тільки емоційна глухота, але ще й емоційна німота. Я почував себе, як Сімпсони на нашому телевізорі з вимкненим звуком: вони розмахували руками і кричали, не вимовляючи жодного слова. Ми з мамою немов говорили різними мовами і ніяк не могли зрозуміти одне одного.

А прізвище моє — прізвище моє надто відоме, щоб я його називав!

І вони пішли навмання, безцільно... просто для того, щоб іти, не сидіти на місці, адже більше вони нічого не могли зробити. Незабаром надія ніби знову воскресла в їхніх серцях — не тому, що для цього була якась причина, а тому, що така вже властивість надії: вона відроджується знову і знову, поки людина ще молода і не звикла зазнавати невдач.