мудрість

Воістину, єдине, що я скільки-небудь знаю, — це те, що я цілковитий невіглас у всьому.

Не всякий вогонь є світло. Бо світло – істина, а вогонь може бути віроломним. Ви думаєте, що він висвітлює, а він спопелює.

Ми отримуємо від життя те, що віддаємо їй самі. Не стосунки приносять нам любов, а ми вносимо любов у стосунки. Коли ми навчимося любити, неминуче народжуються стосунки, сповнені любов'ю. Ось чому кожен може любити і бути коханим, і кожен - хоч би якими були його життєві обставини - може створити істинно любовні відносини.

Людське заповнило собою все повітря: штучні чари, кокетство, ледарство, розваги — створений людиною сенс життя.

Ми створені для кохання, поки ми одні життя безглузді, сенс народжується, коли є інше.

Щоденники пишуться не для того, щоб їх читав хтось, крім автора... Сенс щоденників у тому, щоб їх писати.

Тільки той воістину жебрак, хто не має навіть спогадів про безхмарне дитинство.

… навчити хотіти відразу багато чого, навчити хотіти працювати захлинаючись. Навчити не кланятися авторитетам, а досліджувати їх і порівнювати їхні повчання із життям. Навчити насторожено ставитися до досвіду досвідчених людей, тому що життя змінюється надзвичайно швидко. Навчити зневажати міщанську мудрість. Навчити, що любити та плакати від кохання не соромно. Навчити, що скептицизм і цинізм у житті коштують дешево, що це набагато легше і нудніше, ніж дивуватися і радіти життю. Навчити довіряти рухам душі свого ближнього. Навчити, що краще двадцять разів помилитися в людині, ніж ставитись із підозрою до кожного. Навчити, що справа не в тому, як на тебе впливають інші, а в тому, як впливаєш на інших. І навчити їх, що одна людина ні біса не варто.

Генріх, зітхаючи, повернувся у свою опочивальню і, через брак інших співрозмовників, почав гірко скаржитися своїм хортом Нарцису на злощасну долю королів, які можуть дізнатися істину, тільки якщо вони за неї заплатять.

Усі ви йдете до істини різними шляхами, а я стою на перехресті і чекаю на вас...