мислення

- Ні, я не розумію, - з напускним обуренням вигукнула Ілона. – Чому немає такого способу самогубства: лягти у ванну з пелюстками троянд, випити склянку полуничного соку, з'їсти плитку шоколаду та померти від блаженства?!

У молодості все роблять помилки.

Хочеш зробити мені комплімент - похвали мої мізки.

Чого не бажаєш собі, того не роби іншим.

Вибачте, але якщо захочу співати про Господа, я піду до церкви. Причина того, чому я не ходжу до церкви, у тому, що більшість церков не особливо замислюються про людей з нетрадиційною орієнтацією. Або про жінок. Або про науку.

Хтось сказав: — Я часто каявся в тому, що говорив, але рідко жалкував, що мовчав.

- Непізнаний літаючий об'єкт! - Що? — Ось вилетиш у кватирку з п'ятого поверху, ніхто тебе не впізнає!

Розмова про те, що все в житті вважається грошима і все залежить від економіки - це настільки плоский, настільки примітивний погляд... Життя набагато складніше. Людина набагато складніша. Взагалі, зводити людське життя до економіки означає просто ненавидіти людину, означає — зневажати її, начхати їй в обличчя і говорити, що насправді нічого в тобі немає — ні розуму, ні серця, ні душі, ні фантазії, нічого, крім грошей.

Том сказав мені, що мовчати за таких обставин дуже важко і що якби ми зараз розповіли все, що ми знаємо, то стали б героями, але ще більш героїчно зберігати мовчання, – може, тільки двоє хлопчаків з мільйона здатні на це.

— Я не п'ю, я більше не курю і я ніколи не зраджувала чоловікові, бо в мене його ніколи не було. — То що ж, значить, у вас зовсім немає вад? — Загалом, ні. Правда, у мене велика дупа і я іноді трошки прибріхую...