мислення

Ти то трахаєш мене, то топчеш ногами. То любиш, то ненавидиш. Відкриваєш мені душу, а потім - перетворюєшся на повного засранця! Це досить точний опис наших стосунків, Тайлере?! ================================================== ======================================= Ти то пестиш мене, то топчеш ногами, то любиш, то ненавидиш, відкриваєш мені душу і робиш з мене посміховисько - я схоже описала наші стосунки, Тайлер?!

Іноді найкращі стосунки складні.

Коли люди запитають тебе, що тут сталося, скажи їм, що Північ пам'ятає. Скажи їм, що зима прийшла до будинку Фрєєва.

Я не вдаю. Коли я танцюю, я такий, який я є.

Ну, тобто я, звичайно, адвокат... Але це тільки тому, що я складав іспити на Алясці, а у них там лише чотири закони, і більшість про те, коли не можна вбивати тюленів.

Так, буває важко визнати, що помилявся. Особливо, коли помилявся так довго.

Ми не знаємо, якими є межі людських можливостей. Ніякі тести, секундоміри та фінішні стрічки не можуть виміряти потенціал людини. У гонитві за мрією люди заходять набагато далі за те, що здавалося їх межею. Потенціал ув'язнений у кожному з нас, безмежний і ще не задіяний. Коли ви думаєте про межу, ви самі її творите.

Дуель є певну процедуру відновлення честі і може бути зрозуміла поза самої специфіки поняття« честь» у системі етики російського дворянського суспільства.

Одна з найдавніших потреб людини: щоб був той, хто хоче знати де ви, коли ви ввечері не повернулися додому.

Книги Норріса викликали сильне обурення суспільства, на яке Норріс холодно і спокійно відповідав:«Чи чорта мені в їхній думці? Я до них не підмазуюсь. Я кажу правду".