наука

України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад умів. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації нема. Брошура«Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому, чи України вже немає, чи поки що ні? Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто, вважаю, що України поки немає. Але згодом вона таки буде. Хохли хлопці вперті, вони зроблять. Однак, яка саме це буде Україна, в яких межах вона існуватиме і навіть, можливо, скільки буде Україна — питання відкриті. І у вирішенні цих питань Росії так чи інакше належить брати участь.Відносини з Україною ніколи не були простими, навіть коли Україна була у складі Росії. Україна для імперської та радянської бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то западенці до Гітлера перекинуться. Примус силою до братніх стосунків — єдиний метод, який історично доказав ефективність на українському напрямі. Не думаю, що буде винайдено якусь іншу.

Вічно ми вимагаємо від Бога іншого доказу, ніж той, що нам дається.

Я ніколи не відчував страху перед небуттям, бачу порожнечу, але втішну і непретенційну; всі інші теорії спираються на гординю, і тільки в цій одній є свідомість. Крім того, основа всього зовсім не жахлива і не абсолютно, це просто небуття.

—... А хто хоче по-справжньому заглибитися в науку, той має дістатися до самого дна! Ось це і називається Закінчена Нижча Освіта! Але, звісно, ​​це не кожному дано!.. — Мені так і не вдалося по-справжньому втупитися! Не вистачило мене на це. Так я й залишився за вищої освіти.

Зі зменшенням числа очевидців стає дедалі менше доказів твого життя, а тому й менше впевненості в тому, хто ти є і ким був.

Хіба кохання – це не свого роду теорія хаосу? Один швидкий погляд, одна посмішка і одне слово можуть назавжди змінити напрям чиєїсь життя.

Так, приємно... Але невдовзі після виходу в море Стало ясно, що їхній капітан З моряцьких наук знав єдиний трюк — Балабонити на весь океан.

Чому люди постійно прагнуть поліпшення? Більшість наших амбіцій виникає у великій префронтальній корі. Щодня ми мріємо про нові технологічні досягнення: просунуті мобільники, більш швидкі комп'ютери, нові медичні технології. Здається, що наука має необмежений потенціал. І багато з цих досягнень дійсно роблять наше життя кращим. Але іноді я думаю, що в нашому прагненні до покращення ми втрачаємо на увазі щось дуже важливе. Можливо, ми повинні спробувати прийняти те , що вже є в нас. І що не все потребує виправлення. Музиці Моцарта 200 років! Її не потрібно покращувати! Вона чудова така, як є!

Є люди, які завжди всі знають і всі вгадують. Є й такі, які у всьому хочуть бачити краще, і їхній сангвінічний темперамент у найважчому становищі завжди відшукує якусь формулу згоди з життям. Для інших, навпаки, події розвиваються до гіршого, і всяке покращення вони сприймають недовірливо, як недогляд долі. І ця різниця суджень мало залежить від особистого досвіду: вона дається в дитинстві – на все життя…

Наука не знищує релігію, релігія не скасовує магію, а магія – ілюзіоністів.