особистість

Народ звільнений, але чи щасливий народ?

І він мені груди розсік мечем, І серце трепетне вийняв, І вугілля, що палає вогнем, В груди отвір всунув.

— Якби я була вашою дружиною, Вінстон, то підсипала б вам отруту в каву. — А якби я був вашим чоловіком, то випив би його.

Кажуть, що жінки одягаються заради жінок, що їх надихає дух суперництва. Це правда. Але якби на світі більше не залишилося чоловіків, вони б перестали одягатися.

Лише бездарний підкорюється долі.

Дівчата взагалі подібні до шашок: не кожному вдається, але кожному хочеться потрапити в дамки

Справжня розкіш — казати те, що думаєш.

Якщо службовець завжди згоден із босом, він марний для бізнесу.

Ви грізні на словах - спробуйте на ділі! Чи старий богатир, покійний на ліжку, Чи не в змозі закрутити свій ізмаїльський штик? Чи російського царя вже безсиле слово? Чи нам із Європою сперечатися нове? Чи російська від перемог відвикла? Чи мало нас? Або від Пермі до Тавриди, Від фінських холодних скель до полум'яної Колхіди, Від враженого Кремля До стін нерухомого Китаю, Сталевою щетиною сяючи, Не встане російська земля?.. Так висилайте ж нам, витії, Своїх озлоблених синів: Є місце їм у полях Росії, Серед нечужих їм трун.

Мені дуже подобається приказка:«Як стане гірше нікуди, так і на лад піде». Часом я питаю себе, чи не стало нам справді«гірше нікуди», бо мені дуже вже бажано, щоб усе нарешті«пішло на лад».