пам'ять

Ми обидва ампутували свою пам'ять.

А я тепер зайнятий самим собою, І Мені не потрібно думати за нас обох — Мені і до цього не потрібно було, Тоді б ти мене ще швидше забула, Як я тебе вже майже не пам'ятаю, Бо більше тобою себе не повню, Забув і став спокійний, Від того, що ти зараз так далеко і Нічого в моєму житті вже не стоїш, Залишивши мені по собі лише порожнє Місце, Замість...

Зло, яке ми творимо самі, швидко йде з нашої пам'яті.

Зморшки – це просто вказівка ​​на те місце, де часто буває посмішка. (Зморшки мають бути лише слідами минулих посмішок. Зморшки повинні лише позначати місця, де раніше були посмішки.)

Майбутнє не що інше, як похідне минулого.

Згадуй про минуле тільки тоді, коли це приносить тобі задоволення, і думай про майбутнє тільки тоді, коли воно дарує нам надію.

Читає заради проведення часу, нехай навіть читає він дуже багато і тільки дуже хороші, найкращі книги, прочитуватиме їх і забуватиме, а врешті—решт залишиться бідняком, яким був. Але якщо читати книги так, як ми слухаємо промови друзів, вони розкриються тобі і стануть твоїми. Прочитане не вислизне і не загубиться в пам'яті, але залишиться з тобою, тобі належатиме, радуватиме і втішатиме так, як це вміють тільки друзі.

Шрами мають владу над людьми, вони нагадують нам, що минуле є реальним.

— Завжди вчи вірші напам'ять, — сказала вона. — Нехай вони проникають у глибину, в кістковий мозок. Як фтор у воді вони зроблять твою душу невразливою для повільного розкладання світу.

Зрозумій, по—справжньому любляча людина любить всупереч, а не за будь—які якості. Пам'ятаєш? І в радості, і в горі.