У стародавніх санскритських легендах йдеться про любов, зумовлену кармою, про існування зв'язку між душами, яким судилося зустрітися, доторкнутися і знайти захват один в одному. Згідно з легендами, суджену дізнаєшся миттєво, тому що твоя любов до неї прозирає в кожному її жесті, кожній думці, кожному русі, кожному звуку і кожному почутті, що світиться в її очах. Ти дізнаєшся її по крилах, невидимих для інших, а ще тому, що пристрасть до неї вбиває всі інші любовні бажання. Ті ж легенди попереджають, що таке зумовлене кохання може опанувати лише одну з двох душ, сполучених долею. Але мудрість долі у разі протилежна любові. Любов не вмирає у нас саме тому, що вона не мудра.
Ми читаємо і вигадуємо вірші не тому, що це красиво. Ми читаємо і складаємо вірші, тому що ми представники людства, а людством рухають почуття. Медицина, юриспруденція, бізнес, прикладні науки - все це шляхетні заняття. І вони необхідні, щоб забезпечувати нам життя. Але поезія, краса, романтика, любов - це саме те, для чого ми живемо.
Одна справа – отримувати любовні листи, і зовсім інша – смертельні загрози, навіть за умови, що смертельна загроза міститься у любовному листі. Хоча, можливо, не мені судити його автора, бо сама намагалася вбити того, кого люблю.
Чи бачиш, за кохання зазвичай борються з третьою силою... З обставинами, з людьми, які кохання перешкоджають, з відстанями навіть... Але за кохання ніколи не борються з предметом свого кохання.