правда

Втратити батька означає втратити вірного порадника і наставника, того, хто підтримував би тебе, як стовбур — гілки. Втратити матір — це... однаково, що втратити сонце над головою.

Після півтори сотні років спільного життя минає все, крім ненависті. Знаєш не лише те, що вони скажуть, а й те, як вони це скажуть. Дізнаєшся їх настільки добре, що життя перетворюється на ланцюг нескінченних та стомлюючих повторень. Довге життя раптом жахливим чином перетворилося на пастку.

Це я... чи весь світ божеволіє?

Дітей обдурюють цукерками, дорослих – клятвами.

Жалюгідний ти Вася... Уберіг нас Господь від такого царя.

... але раптово з'являється хтось і змушує тебе одуматися, стримати свій запал. А коли ти зменшуєш оберти, починаєш помічати різні речі: що на полиці серед пляшок з текілою стоїть кубок, що зараз грає улюблена пісня, що сьогодні вівторок 13, і що Розанна готова бігти з вами прямо зараз, хоч на край світу. Різні дрібниці, Клаудіо... ваша дочка вчить цінувати мене щомиті. Я з нею ставаю кращою.

Чоловіки — звірі, — продовжувала Роза Марена тим самим спокійним безпристрасним тоном. — Одних можна приручити та видресувати. Інших – не можна.

Не говори нічого понад те, у що ти віриш.

- Фібі, скільки можна пити? - Я допомагаю дітям! - Яким чином? — Що більше я вип'ю, то менше їм дістанеться!

Скільки б ми не літали в хмарах і не кружляли над долинами почуттів, рано чи пізно доведеться спуститися на землю, щоб приготувати вечерю та помити за собою посуд.