правда

З усіх ваших нещасть і всього вашого відчаю вийде група японських письменників, про яких заговорить світ, бо писати вони не про правду Японії, а про загальну правду.

- Уяви на хвилину, що я ідіот. — Що ж, це просто.

- По готовності, Баррі! - Я готовий! - Серйозно? — Та гаразд, Циско. Давай... одного разу. — Як дві години тому?

— Якщо ти помреш, можна твою печінку? - Я не помру. - Помреш, якщо я придушу тебе подушкою.

Не виносячи музики, яка засмучувала їй нерви, вона замітала і завила.

До«Титаніка» я вже зробила щось так. Я була номінована на Оскар, але ніколи не була знаменита на весь світ. Я вважаю, що тепер я справді відома. Але я соромлюсь говорити так, тому що мені це здається трохи дурним.

Я дуже трепетно ​​ставлюся до правил гарного тону. Як передати тарілку. Чи не кричати з однієї кімнати в іншу. Не відчиняти закриті двері без стуку. Пропускати вперед даму. Мета всіх цих незліченних простих правил - зробити життя кращим. Ми не можемо жити у стані хронічної війни з батьками – це безглуздо. Я ретельно стежу за своїми манерами. Це не якась абстракція. Це всім зрозуміла мова взаємної поваги.

Якщо у вас немає нічого, то у вас є ваша честь, якщо ж у вас немає вашої честі - у вас нічого немає.

Тепер і рідна хата здається мені чужою. Бо дім там, де ти є.

Сміливість виникає тоді, коли сил не залишається.