правда

— Ви хоч розумієте, наскільки серйозні ці звинувачення? — Я прикутий до столу кайданками. Так, я розумію.

Деякі свідомо вибирають таку долю: вони, як шалені, прагнуть, щоб вид за вікном змінювався щотижня, щомісяця, щороку, але з віком починають усвідомлювати, що лише колекціонують нікчемні дороги і непотрібні міста, не більш ґрунтовні, ніж кіношні декорації. і проводжають очима людей-манекенів, які миготять у вітринах за вікном повільного нічного поїзда.

Правду кажучи, наші пращури стільки дров наламали, що далі нікуди. Подивіться тільки, з чим вони залишили нас — війни, розорена планета. Схоже, їм було начхати, як житимуть люди після них.

— Невже світ населений лише тиграми та крокодилами? — Так, але тільки двоногі тигри і крокодили куди небезпечніші за всіх інших.

Слово честі, справа в мені, чи людство, озброївшись релігією, отруєне забобонами, збожеволіло від ненависті і страху, і справді мчить прямо в середньовіччя?

Я приміряла на себе ситуацію, ситуація не лізла. Пора худнути.

- А в мене горло. - Горло? - Горло! - І голова. - І голова. - Без мізків. - Без мізків.

Жодна багата на пригоди подорож не залишиться забутою. Подорожі без пригод не варті того, щоб їм присвячували книги.

Одна людина збирається перейти місток, тобто зблизитися з іншою людиною, як раптом ця інша пропонує йому зробити саме те, що вона збирається робити. І ось тепер перший не може зробити крок, тому що це буде виглядати, ніби він підкоряється іншому – влада перешкода на шляху до зближення.

Болото завжди ненавидить гору. І що вище гора, то більше дратує болото.