страх

- Вероніка, ласкаво просимо до Річкових Лисичок. Бетті... удачі наступного разу. - Стривай... що? Чому? Тому що ти не змогла перетворити Бетті на стерву? - Мені потрібні дівчатка з вогнем у команді. - Я знаю, що тобі треба, Шеріл. Бо знаю, хто ти. Ти вважаєш за краще, щоб люди тебе боялися, а не любили, тому ти використовуєш страх і залякування. Ти багата, так що тебе ніколи не притягали до відповідальності, але я живий доказ, що ця впевненість, це право, яке ти носиш на голові, немов корону, воно не на довго. Зрештою, прийде розплата. Або, може, ця розплата вже настала, і, може, ця розплата – це я. Бетті та я йдемо в комплекті. Хочеш одну – береш обох. Ти хотіла вогню? Вибач, Шеріл-бомбочка, моя спеціальність – лід.

— Мені наснився жах. Наче я прокинувся, а ти зникла. — Навіщо мені йти? Ти маєш усе, що мені потрібно.

Страх зазвичай супроводжує уяву. Це ніби плата за уяву.

Чорна людина водить пальцем по мерзенній книзі І, гнусавячи наді мною Як над померлим монах, Читає мені життя Якогось прохвоста і забулдиги, Наганяючи на душу тугу і страх.

Зрештою, кожну секунду кожного дня ти борешся зі своїми страхами.

Який жах! Такі речі не спускаються! Треба йому помститися! Давай дочекаємось зими і підмовимо його лизнути язиком залізяку?

Дивно, як легко друзі можуть від тебе відвернутися, як легко страх чи користь зривають маску товариства.

Дункану варто якось сісти і скласти список усього доброго, що загинуло б разом із людством. Печиво, наприклад. Породження темряви можуть стерти з обличчя Тедаса печиво. Це було б жахливо, і заради одного їхнього порятунку варто було починати нинішній похід.

Ти в силах, - запитав я, - сміятися? І, здається, почув слова:«Я лялька. Чого мені боятися? Мене не вб'ють. Я мертва".

Якщо завжди чогось боятися, то тоді який кайф у житті?