життя

Звичайно, я визнаю багато заслуг за моїм знаменитим предком, але зізнаюся, що був би нещирим, якби вторив вашим захопленням. Це предок, якого менш за інших люблю за його захоплення західною культурою і зневажання всіх суто російських звичаїв. Не можна садити чуже відразу, без переробки. Можливо, цей час як перехідний період, і було необхідно, але мені воно несимпатично.

Віддавати - значить жити. Якщо припиниш віддавати, то ні для чого буде жити.

Все добре, все добре... Боже мій. Світла звична юдоль. Але розболілося знову минуле, і не минає цей біль.

Він завжди був розумний, навіть у хлоп'ячі роки, але розум і мудрість — речі різні.

- Ти віриш у долю? - Так. Ні. Може бути. - Відповідай мені, хлопче. — Мій тато каже, що цим словом користуються люди, які не хочуть брати відповідальність за власне життя.

— Мені б знаєш, чого найбільше хотілося? — подумавши, сказав Ведмедик, Їжачку. — Мені найбільше хотілося б, щоб на кожній твоїй голці виросло по шишці. — А що б потім виросло? — А потім ти став би справжньою ялинкою і жив цілих сто років. - Це добре... А як би ти зі мною розмовляв? — Я забирався б на саму маківку і шепотів у тім'ячко.

Стати надто серйозним — найбільше лихо.

— Коли ти сам станеш королем, тоді ти й зрозумієш, що такі рішення доводиться приймати. Королівству загрожують темні сили. — Я знаю, що чаклунство — це зло, батько, як і несправедливий суд. Так, я буду королем, я ще не знаю яким, але я знаю, в якому Камелоті я хочу жити — у ньому покарання відповідатиме злочину.

— Забери залізо, напросишся на поразку. — Ти не переміг, ти шахраював! У чесному бою я б тебе заколов! — Ну, тоді боротися чесно явно немає резону.

Імперія не тягнула до своїх лав насильно, але залишала за собою право захищатися від гнилі тиранії, сектантства, демократії-модерну та інших видів соціального розкладання.