життя

Спить герой, хропе – і крапка. Приймає все як є. Ну, своя - так це ж точно. Ну, війна – то я ж тут. Спить, забувши про важке літо. Сон, турбота, не бунтуй. Може, завтра вдосвіта Буде новий сабантуй.

Мій літературний досвід підказує мені, - зауважив він, - що найважче - це приховати свої наміри, коли ти справді намагаєшся їх приховати. Якщо ж ти берешся за перо з чистою совістю, не маючи наміру нічого приховувати, то швидше за все напишеш таку книгу, що найбільший мудрець її не зрозуміє. Погортай книжки — сам у цьому переконаєшся.

Вже потреба виникає То хвалити, що нам найбільш цінне? Іноді бути не варто відвертим!

Сон - це сон, у нього своя логіка та свої закони.

Знання, думка, уява - три ключі розуму.

Супутник слави - самотність.

— Мені б знаєш, чого найбільше хотілося? — подумавши, сказав Ведмедик, Їжачку. — Мені найбільше хотілося б, щоб на кожній твоїй голці виросло по шишці. — А що б потім виросло? — А потім ти став би справжньою ялинкою і жив цілих сто років. - Це добре... А як би ти зі мною розмовляв? — Я забирався б на саму маківку і шепотів у тім'ячко.

Стати надто серйозним — найбільше лихо.

— Коли ти сам станеш королем, тоді ти й зрозумієш, що такі рішення доводиться приймати. Королівству загрожують темні сили. — Я знаю, що чаклунство — це зло, батько, як і несправедливий суд. Так, я буду королем, я ще не знаю яким, але я знаю, в якому Камелоті я хочу жити — у ньому покарання відповідатиме злочину.

— Забери залізо, напросишся на поразку. — Ти не переміг, ти шахраював! У чесному бою я б тебе заколов! — Ну, тоді боротися чесно явно немає резону.