життя

Лягаю в ліжко, як у труну. І щоранку — справді повстання з мертвих.

Я ніжна натура і болісно реагую на кретинів. Не можу уявити, що з ними робити, якщо вони збираються більше одного.

Ти так страждав і страждав. А у коханні все дуже просто. Потрібно тільки спитати дівчину. Так приємно любити та бути коханою. Навіщо ж страждати?

Любові моєї не опошляй згодою.

Мороз палить. Ніщо не обпалює так, як холод. Але лише спочатку. А потім він проникає всередину тіла, наповнює тебе, поки в людини не залишається сил чинити опір. Легше просто сісти та заснути. Кажуть, що, замерзаючи, перед кінцем не відчуваєш жодного болю. Просто слабшаєш і тихенько засинаєш, все ніби блякне, а потім ніби провалюєшся в море теплого молока, у мир і спокій.

Завжди перевіряй, чи є у кишенях наркоту. Один раз у піджачці в секонд-хенд знайшла одну фіолетову таблетку. Я її випила і заснула на вісім годин!... Це було моєю відпусткою того року.

Прощай! Далекі проводи – зайві сльози.

Я можу бути дуже хорошим другом або дуже поганим ворогом.

Всі тварини, за винятком людини, знають, що найвище призначення життя - насолоджуватися нею.

Ах, як би я хотів бути циніком, як легко, просто та розкішно жити циніком! Адже треба ж — усе життя з мене роблять циніка, намагаються, витрачають гігантські засоби, витрачають кулі, квіти красномовства, папір, не шкодують кулаків, не шкодують людей, нічого не шкодують, аби я став циніком, — а я ніяк...