життя

Так... Мені урок: не оточувати себе відданими дурнями...

У воєнний час правда така дорогоцінна, що її повинні охороняти варти брехні.

Якщо біжиш, час точно біжить із тобою. Є лише один – єдиний спосіб хоч трохи затримати час: треба дивитися на все довкола, а самому нічого не робити!

На пропозицію руки і серця благородна леді має тричі відмовитися, і лише вчетверте погодитися.

Тільки живим створінням належить мати імена. Ну і човнам, звісно.

Людина подорожує, щоб пізнавати, а пізнавати — значить, не загинути.

— Кохання, може, і є, але воно має властивість закінчуватися. Тільки в казках вони вмирають в один день. Потрібно тут і зараз розуміти, хто тобі потрібен. А літати у фантазіях... Ну можна, але на цьому не проживеш. — Але як тоді жити, якщо знати, що все буде погано? - Треба брати те, що є, і переробляти під себе.

Кратет, коли бачив неосвіченого учня, бив його педагога.

... всі люди однакові, вони використовують ціпок, щоб бити інших, і улесливий язик, щоб не бути побитими самим.

- Ні, Джіме, на мою думку, всі люди однакові. Просто люди. — У твої роки я так думав. Якщо всі люди однакові, чому вони тоді не можуть ужитися один з одним? Якщо всі однакові, чому вони так задаються і так зневажають одне одного? Знаєш, я, здається, починаю щось розуміти. Здається, я починаю розуміти, чому Страшила Редлі весь вік сидить під замком... Просто йому не хочеться на люди.