життя

У мене не життя, а сон божевільного.

[Брайан переглядає газету з оголошеннями] — Шукають коров'ячих пастухів... — Та ми ні бельмеса не розуміємо у тварин. - Стрілочників? — Цим і вдома можна було б займатись. — Могли б стати солдатами... Піти на Філіппіни. — Смерть мене жодного разу не спокушає. — Розумієш, братику, в поїзд я сів із наміром втекти від цього — життя-каторги... Мета полягає в тому, щоб досягти вершини і не опускатися до брехні, якої так багато в дорозі на неї. На вершині треба й починати! Стати підприємцями!

Ти йдеш туди, де він може бути або де бував, робиш вигляд, що все справді добре. Але себе не обдуриш — насправді це жахливо, і дуже боляче. І можна як завгодно добре виглядати, купити нове плаття, зробити нову зачіску, тугу в очах не прибере ніякий макіяж.

Північ - це секрет самого часу, дня, що йде в історію, поки ми спимо, дня, який не повернеться більше ніколи.

Я вчинила проти правил, але він усміхався, і я зрозуміла – справа не в мені. Справа у правилах.

Хто надто довго роздумує над кожним кроком, стоїть усе життя на одній нозі.

Це була та, хто найкраще знала тебе. І як і ти, вона ніколи не забуде одну ніч, коли справжнє кохання виявилося можливим...

Геніальні люди - це метеори, покликані згоріти, щоб осяяти свій вік.

Щасливішим є той, хто залежить тільки від себе і в собі одному бачить усіх.

Я п'яна. Але від вина тільки зовсім небагато. А найбільше від спогадів. Дякую тобі за те, що ти є. І через те, що я можу бути.