життя

Ті, хто купує владу за гроші, звикають витягувати з неї прибуток.

Якого диявола люди ніби мене товчуть між небом і землею!

Небо над нами втомлено упускає зими Дотиком березня та лютого. Ранок у долоні тепліший за світанок. І ми все-таки спіймані в мережі календаря.

- Мені, правда, дуже шкода, що так сталося з твоєю рукою, - сказав Джейкоб, у нього вийшло майже щиро. - Наступного разу, якщо захочеш мене вдарити, візьми бейсбольну биту чи лом, добре? — Не думай, що я забуду, — пробурмотіла я.

— І коли ти відпочиваєш? — Відпочивають від роботи, що не подобається, а мені моя робота подобається. (У відпустку йдуть від роботи, яка не подобається. Мені моя робота дуже навіть до вподоби.)

— Ви ж з нею ніби друзі! Вона думці друзів довіряє більше, ніж думці власної матері. — Так і має бути. - Чому це? — Ну, бо батьків не обирають, а друзів обирають.

Життя занадто коротке, щоб витрачати її на зневіру, і занадто багатогранне. У ній достатньо і приводів для радості та справ, які ніхто не зможе зробити, окрім тебе.

Ніхто ніколи не розумів, скільки мужності йому потрібне, щоб бути самим собою.

— Ну як твоє вигнання, братику? — Я відсутня лише чотири хвилини. - Я сподіваюся, ти засвоїв урок?

Якщо я зможу померти зі словами«Чудова штука – життя», – все інше можна не сприймати всерйоз. Треба навчитися, як батько, ставити на перше місце свою сім'ю, свій дім, своїх дітей, свій маленький світ.