Шерлок Холмс

- Стоп, стоп, стоп! Він ніяк не може бути батьком - глянь на відвороти його джинсів! — Так, знайомити тебе з телевізором було необачно.

Ви бачите, але не бачите.

Ми зустрічалися двічі, загалом п'ять хвилин. Я витяг пістолет, він намагався підірвати мене. Я відчув, що між нами є щось особливе.

— Чудово... Я про твою гру. — Музика … Я можу визначити лише її точність, але не красу. — Дуже часто це те саме. — Якщо це не завжди одне й те саме, то в чому сенс краси?

— Що ж, майстри закінчили. Настала черга любителів. — І пам'ятай: вона в шоці, їй лише сім, тож зроби все, що зможеш, щоб... — Не бути собою? - Да було б непогано.

[Джону надягають кайданки] Шерлок: Ти теж зі мною? Джон: Так! Виявляється, не можна врізати в носі шефу поліції!

Мій мозок бунтує проти відсутності роботи. Застій згубний.

— Замовчіть, місіс Хадсон. - Я й слова не сказала. - Ви формулюєте питання. Ваш розумовий процес викликає фізичний біль.

— Здається, місіс Хадсон дізналася про його дружину в Данкастері... — Що буде, коли вона дізнається про дружину в Ісламабаді?

— Спочатку надішліть ваших хлопців. - Навіщо? — Мені не подобається чисельна перевага дурнів у домі!