Стівен Кінг написав якось, що «нічні жахіття існують поза межами логіки, в них мало веселощів, їх не розтлумачити; вони суперечать поезії страху». У жахливих історіях жертва продовжує запитувати «чому?». Але, може, пояснень і не повинно бути.
ЗАМОВКНИ! Це все ви винні, якби ви кляті ніндзя піску не запечатали цього монстра в ньому цього б не сталося. Ви хоч розумієте яку ношу звалили на нього?! До біса всіх джінчурікі. Ви не маєте права так вчиняти, ви не маєте права нас так використовувати...Я не зміг врятувати Саске, не зміг врятувати Ґаару. Я так наполегливо тренувався усі ці три роки, але нічого не змінилося, нічого...
Навіть просто живучи, ми ранимо інших в спробі уникнути страждань самим. Наше існування гарантує, те що ненависть ніколи не зникне. Мир і гармонія не існують в цьому проклятому світі.
Хто будує на невластивих для нашого ґрунту світоглядних підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни.
Чомусь, усі «її чоловіки» жили з нею, вечеряли й снідали з нею, мали супер-секс — бо вона, не вагаючись, робила все що вони хотіли i про що прочитала в сучасних журналах — але це не означало, що вони саме з нею хочуть постаріти.
Останні коментарі