Джеймс Керол

— Через скільки часу люди починають говорити про людину«була»? — Залежить від того, наскільки ви любили людину. Якщо ненавиділи, перехід може статися миттєво. А якщо любили, то це зовсім інша річ. Комусь потрібні місяці, а комусь роки. А є люди, які так і не можуть змусити себе говорити про час, що минув. Для них світ перестає існувати після того телефонного дзвінка або стукоту у двері, що назавжди змінили їхнє життя. Не має значення, чим вони займаються, вони не можуть зрушити з мертвої точки. Але, треба визнати, вони й не дуже стараються. Почуття провини через те, що вони залишилися живі, а близькийлюдина мертва, замикає їх у минулому. І навіть через десять або п'ятнадцять років після того, що сталося, вони все ще ставлять для нього прилади на столі.

Усьому свій час: іноді важлива зовнішність, а іноді – ефективність. Коли йдеться про бортпровідники, я завжди голосую за професіоналізм. Перельоти і так досить стомлюючі, щоб ускладнювати незручність чиєюсь некомпетентністю.

... основна проблема нинішніх поліцейських: більшу частину часу ти мислиш, як адвокат, а не як детектив.

Безкарність - важливий момент, це і відрізняє любителів від профі. Вчинити злочин легко – будь-який дурень зможе. А от не потрапити при цьому – зовсім інша річ.

Завдання було піднятися з нульової позначки до того, як розпочнуться серйозні нападки. Для цього існувало всього два варіанти — бити першим і бити сильнішим за найсильнішого супротивника, або бути розумним. Я вибирав другий спосіб.

Маньяки часто залишають собі щось подібне до трофею, який підживлює їх фантазії. Зазвичай це непримітні, цілком безневинні сувеніри, які мають особливе значення тільки для вбивці - предмет одягу, пасмо волосся або сережка.

Він не допускав зайвих витрат і жорстко контролював усі витрати, тому й міг собі дозволити«ролекс».

Успіх – це остання соломинка для тих, кому не вистачає уяви. Я вірю у роботу.

Для мене має значення тільки та справа, над якою я працюю зараз. Все інше – у минулому, а на нього в мене часу немає. Відпочиваючи на лаврах, життя нікому не врятуєш, а переживання через поразки і поготів ні до чого не призводить.

... ти постійно їздиш у метро, ​​щодня. Ти відчуваєш себе як риба у воді, а добре знайомі місця дають нам ілюзію безпеки.