Дивись на мене

— Через скільки часу люди починають говорити про людину«була»? — Залежить від того, наскільки ви любили людину. Якщо ненавиділи, перехід може статися миттєво. А якщо любили, то це зовсім інша річ. Комусь потрібні місяці, а комусь роки. А є люди, які так і не можуть змусити себе говорити про час, що минув. Для них світ перестає існувати після того телефонного дзвінка або стукоту у двері, що назавжди змінили їхнє життя. Не має значення, чим вони займаються, вони не можуть зрушити з мертвої точки. Але, треба визнати, вони й не дуже стараються. Почуття провини через те, що вони залишилися живі, а близькийлюдина мертва, замикає їх у минулому. І навіть через десять або п'ятнадцять років після того, що сталося, вони все ще ставлять для нього прилади на столі.

Усьому свій час: іноді важлива зовнішність, а іноді – ефективність. Коли йдеться про бортпровідники, я завжди голосую за професіоналізм. Перельоти і так досить стомлюючі, щоб ускладнювати незручність чиєюсь некомпетентністю.

Безкарність - важливий момент, це і відрізняє любителів від профі. Вчинити злочин легко – будь-який дурень зможе. А от не потрапити при цьому – зовсім інша річ.

Маньяки часто залишають собі щось подібне до трофею, який підживлює їх фантазії. Зазвичай це непримітні, цілком безневинні сувеніри, які мають особливе значення тільки для вбивці - предмет одягу, пасмо волосся або сережка.

Успіх – це остання соломинка для тих, кому не вистачає уяви. Я вірю у роботу.

... серійні вбивці мислять не так, як нормальні люди. Усі їхні дії продиктовані фантазіями. Саме вони й керують їхніми вчинками. Що нам здається безумством, для них – цілком виправдано, бо відповідає їхній фантазії.

Робота в поліції вимотує всіх без винятку – когось раніше, когось згодом. Згодом чорнота, з якою доводиться мати справу, неминуче проникає всередину людини.