Джоан Роулінг

Людина вмирає тоді, коли вмирає останній спогад про неї.

На світі немає нічого неможливого — річ лише в тому, чи вистачить у тебе хоробрості.

Тому що іноді треба думати не лише про свій порятунок! Іноді треба думати про загальне благо!

Виходить, найбільше на світі ти боїшся страху. Це похвально!

Твої страждання доводять, що ти залишаєшся людиною! Біль — доля людська...

Там, де твій скарб, буде і твоє серце.

Чи мало хто, чи що може прикинутися добрим і розуміючим! Як можна йти з приводу того, кого зовсім не знаєш!

Таємниця та брехня – це те, що ми приймаємо, ставши дорослими.

- Роне, ти чудово знаєш, що ми з Гаррі виросли серед маглів, і нам у дитинстві читали інші казки: "Спляча красуня", "Попелюшка"... - Це хвороба така?

- Северус Снег служив не тобі, - сказав Гаррі. — Він був на боці Дамблдора з тієї самої хвилини, як ти став переслідувати мою матір. А ти так нічого й не помітив, бо це якраз те, чого ти не розумієш. Ти бачив колись, як Снегг викликає Патронуса? Волан-де-Морт не відповів. - Патронус Снегга - лань, - сказав Гаррі, - як у моєї матері, бо він любив її все життя, з самого дитинства. — Гаррі побачив, як затремтіли ніздрі Волан-де-Морта. — Хіба він не просив тебе пощадити її? — Він хотів її, от і все, — глузливо сказав Волан-де-Морт.