Ерік-Емманюель Шмітт

Коли ми стаємо тими, ким маємо стати? В юності чи пізніше? У підлітковому віці, які б не були наші розумові здібності і темперамент, ми значною мірою залежимо від освіти, оточення, сім'ї; ставши дорослими, ми творимо себе відповідно до зробленого вибору.

Людина не змінюється - вона виправляється. Він використовує свій темперамент інакше, він згинає його, ставлячи службу іншим цінностям.

— Жозефе, мені довелося розкрити при тобі один із моїх секретів, одну з дуже дієвих жіночих хитрощів! - Яку? — Нападати, замість захищатися. Звинувачувати самій, а не виправдовуватись, коли тебе підозрюють. Загалом, кусатися першою та болючішою.

З долями все так само, як зі священними книгами: сенс їм надає читання. Закрита книга нема; вона заговорить, коли її відкриють. І мова, якою вона заговорить, буде мовою того, хто схилився над її сторінками: він передасть відтінки його надій, бажань, прагнень, настанов, пристрастей, сум'яття. Події як фрази в книзі, самі по собі вони не мають іншого сенсу, крім того, який їм надають.

І не повіриш, що ця болотяна гадина здатна відчувати щирі почуття ; але, мабуть, на коров'ячому лайні теж ростуть квіти.

Я відчуваю насолоду від читання, я читаю для насолоди.

Занурившись у цинізм, ти вже не зможеш його позбутися, у тебе не залишається ніяких ідеалів, тобі начхати на все, крім болю.

... ніколи не варто ревнувати. Якщо у вас з людиною близькі стосунки, вони не можуть повторитися з кимось.

На землі після спекотного літа цвіла осінь: дерева вкрилися різнобарвним убором, одягнулися у жовте та помаранчеве. Листя вмирало велично, ніби яскравим кольором в останні миті життя дякували сонцю і віддавали йому належне за свою пишність.

Новела дає письменникові цю владу — владу керувати часом, створювати драму очікування, несподіванки, смикати за ниточки почуття та інтелекту, а потім раптово опустити завісу.