Ганс Фаллада

Ненависті до нього вона не відчувала, ну як можна ненавидіти таку мерзотність? Він просто був їй гидкий, як бувають гидкі павуки і гади.

І навіщо живеш на світі, навіщо народжуєш дітей, навіщо радієш їхньому сміху, їхнім іграм, якщо вони виростають нелюдами.

На свій лад він дуже любить дружину, без зайвих слів, без ніжності, мовчки.

Будь-яку жінку вламати можна, треба тільки не відставати і поки що з багатьма миритися. Зрештою всі вони поступаються, як правило, коли й не чекаєш, просто тому, що втомлюються.

Кожен робить що може. Дурний - дурниці, а розумний - часто ще більші дурниці.

Вона все ще живе за приказкою:«Як совість чиста, спи спокійно до ранку». Ну, кому тепер яка справа до твоєї совісті, коли й раніше з нею не дуже зважали?

Нехай самі воюють скільки влізе, а його ця біса війна не цікавить. Ото послали б усіх своїх відгодованих ватажків на фронт, тоді б війна швидко скінчилася.

Самотність може бути великим благом.