Гі де Мопассан

Творіння таїть у собі все зародки: думка життя й розвиваються у ньому, як квіти і плоди деревах.

Кохання — це єдина радість у житті, але ми самі часто псуємо її, висуваючи занадто великі вимоги.

Я ні на що не сподіваюся… нічого не чекаю, я вас люблю. Що б ви не робили, я повторюватиму це так часто, з такою силою і з таким запалом пристрасті, що зрештою ви мене зрозумієте. Я хочу, щоб любов, якою дихає кожне моє слово, знайшла доступ до вашого серця, щоб вона наповнювала його день за днем, годину за годиною, щоб вона просочувала його, як волога, просочуючись крапля за краплею, і щоб, зворушена і пом'якшена, ви одного разу сказали мені:«Я теж люблю вас».

Вона кинула йому одну з тих усмішок, якою жінка дає зрозуміти чоловікові, як багато вона йому віддала.

Жінки все сприймають більше почуттям, ніж свідомістю, вони осягають потаємну таємницю мистецтва лише в той час свого життя, коли голос його знаходить співчутливий відгук у їхній душі.