Маріам Петросян

Ранок був мерзенний. Сіре, наскрізь вогке, як слизький капелюшок якогось гриба. Дверні ручки в такі дні здаються занадто твердими, будь-яка їжа дряпає піднебіння, жайворонки потворно активні і не дають спокійно поніжитися в ліжку, а сови всім незадоволені і огризаються на кожне слово.

Твої думки пахнуть зовсім не так, як слова. І це чути.

Метелики, красиві при світлі, в напівтемряві однаково чорні і схожі на крилатих тарганів.

Важко відмовитись від мрії. Легше ускладнити шлях до неї, ніж повірити, що задуманому не здійсниться.

Коли стає зовсім несила, прибираю гармошку і беруся за індійські казки. Я часто їх перечитую. Дуже заспокійливе заняття. Найбільше мені у них імпонують закони Карми.«Той, хто образив осла в цьому житті, в наступному сам стане ослом». Не кажучи вже про корови. Дуже справедлива система. Ось тільки чим глибше вникаєш, тим цікавіше: кого ж у минулому житті ти образив?

Ніхто з моїх знайомих не вміє так багатослівно мовчати, як Курець. Так всебічно охоплюючи тему.

Немає людини щасливішою, ніж справжній дурень.

Слова, які сказані, щось означають, навіть якщо ти нічого не мав на увазі.

Потрібно дивитися фактам в обличчя. Вміти, не гублячи переваги, схилятися перед обставинами.

Кохання з'їло тебе. Перше, що вона пожирає — мізки, врахуй.