Марк Леві

— Що, на твою думку, мені робити в Лондоні? - Бути щасливим!

Щоб посудина переповнилася, потрібна незліченна кількість крапель.

Коли долю треба трохи підштовхнути, друзі повинні про це подбати.

Може, у житті настає такий момент, коли щастя позаду, а від майбутнього вже нічого вже нічого не чекаєш? Може, це і є старість? Коли сьогодні ти обговорюєш лише вчорашній день, коли справжнє — це не більше ніж прояв ностальгії, сором'язливо захований за безтурботним сміхом?

Думати, що в тебе немає права на смуток, тому що ти не найнещасніша на світі, так само безглуздо, як забороняти радіти на тій підставі, що хтось радіє ще сильніше за тебе.

Мене завжди дивувало, як несподіваний збіг обставин часом докорінно змінює наше життя. Ніхто не помічає як шматочки невидимої головоломки самі собою складаються в єдину картину, і це неминуче призводить до потрясінь.

Я не просила тебе читати лекцію про економіку та геополітику, мені вистачає чоловіка, який кожен вікенд катує мене, читаючи газети вголос.

Ви заперечите, що серцю не накажеш, але у вас є ще голова, то скористайтеся нею!

— Ми обидва маємо дати собі другий шанс. — З цих других шансів ніколи нічого путнього не виходить...

Деякі мої знайомі вирушають на інший кінець світу, щоб робити добро людям; я ж намагаюся робити, що можу, для тих, кого люблю і хто поряд.