Олег Тищенков

Я живу для того, щоб твоє говенне життя набуло на моєму тлі хоч якогось сенсу.

-... а як лікувати алергію на навколишню дійсність?

Те, що я можу стирчати від безглуздих занять, ще не ознака дурості.

- Ось ти млинець! Вчора хотів квітку сфотографувати, а сьогодні вона вже зав'яла. — А ти мене сфотографуй про всяк випадок. — Давай якось потім.

- Чого не спиш? — Та щось усяка хрня в голову лізе... — Знову я? -... і ти теж.

— Дуже хочеться послати всіх у дупу... Але такого дня, мабуть, не буду... — Це ти, типу, привітав?

— Ну чому ці курки вміють літати, а ми ні? Це ж несправедливо! — Натомість у нас більше розуму та багатий духовний світ. — А нафіга воно треба, як не вмієш літати?

- Гей! Ти чого, кіт, навернутися захотів? - Ні. Мені просто подобається, що коли сидиш на самому краєчку, світ здається трохи іншим. — Краще чи гірше? - Не знаю. Просто інший. І від цього вже приємно.

Спочатку ти мовчиш, бо придумав причину образитися... Потім незручно порушити мовчання. А потім, коли вже все вже забудеться, ми просто забудемо мову, якою розуміли один одного...

— Млинець! Як же час швидко біжить! — А що сьогодні в нас? — П'ятниця. — Ця? Чи наступна? — А яка різниця?