Рей Бредбері

І рідкісні погожі дні, коли в природі все знаходиться в рівновазі, наче кленовий лист, підтримуваний легкими подувами благодатного вітерця, лічені ці дні були схожі на Енн Тейлор та її ім'ям і мали б називатися в календарі.

— Скажіть йому, його сестра в пеклі, причому двічі, хай надішле святої води. Ну, провалюйте! В мене своїх справ повно. - Яких приблизно? - Зблювати.

Якщо вам 12, то на кожен свій заклик ви очікуєте почути відгук. Ви відчуваєте, що будь-яке бажання може здійсниться. І часом ви, можливо, і не дуже далекі від істини.

Мати випікала дітей, як пиріжки, всього напекла їх дюжину; найпреснішим і найвигадливішим вийшов старий Джон Редлі. Я не схибив: старий. У десять років став літнім, а до тринадцяти — зовсім старим.

Хліб із шинкою в лісі — не те що вдома. Смак зовсім інший, правда? Гостріше, чи що... М'ятою віддає, смолою. А вже як апетит розігрується!

Хто перестав дивуватися, той перестав любити, а перестав любити - вважай, у тебе і життя немає, а в кого життя немає, Дуглас, друже, - той, вважай, зійшов у могилу.

У війні взагалі не виграють, Чарлі. Усі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім, просить миру.

Можливо, настане час, коли люди навчаться розпізнавати зрілість характеру і будуть говорити: це справжній чоловік, хоча йому всього чотирнадцять років. З волі випадку та долі він став зрілою людиною, яка тверезо оцінює себе, знає, що таке відповідальність та почуття обов'язку. Але поки цей час не настав, мірилом будуть служити вік і зростання.

Вони не знають, що все їх життя схоже на величезний метеор, що палає крізь простір. Поки він летить, це красиво, але колись він неминуче має впасти.

Вона була та дівчина, що, здавалося, завжди проходила по старому місту в зеленій тіні, під склепіннями дубів і в'язів, йшла, а по обличчю її ковзали райдужні тіні, і незабаром вона вже притягувала до себе всі погляди. Вона була ніби втілення літа — дивовижні персики — серед снігової зими, ніби прохолодне молоко до кукурудзяних пластівців ранньою ранню в червневу спеку.