Стефані Майер

— Але я перевертень, — сказав він неохоче, і з очевидною огидою додав: — А він вампір. — А я«Діва» з гороскопу! — роздратовано гукнула я. (- Але ж я все одно перевертень, - неохоче сказав Джейк. І з огидою додав: - А він залишається вампіром. - А я Діва! - заволала я, не витримавши.)

- Скільки тобі років? - 17. - І давно тобі 17? - Доволі давно...

- Він тебе не вдарить... - Це ти так думаєш, а перевіряти мені!

Мене нудить від цього, Джейкоб. Ти можеш уявити, як мені? Мені навіть не подобається Белла Свон. А ти змушуєш мене вбиватися по цій любительці кровопивців, немов я теж закохана в неї. Тобі хоч відомо, чому мене це так бентежить? Вчора вночі, наприклад, я впіймала себе на думці, що мрію її поцілувати! І що, чорт забирай, накажеш мені з цим робити?

Еммет з цікавістю спостерігав, як Едвард допомагає мені вилізти з машини. Його очі зупинилися на моїй руці, яку я наганяла біля грудей. Еммет посміхнувся. - Белла, ти знову впала? Кинувши на нього лютий погляд, я відповіла: - Ні, Еммет. Я просто рушила по морді вервольфу. Еммет моргнув, і потім вибухнув гучним реготом.

— Ти знаєш, чому мені довелося сказати ні, — прошепотів він. - Ти знаєш, що я теж хочу тебе. - Хочеш? - З сумнівом прошепотіла я. - Звісно хочу! Ти дурне, гарне, гіперчутливе дівчисько. - Він засміявся, і потім тихо додав: - Хто ж тебе не хоче? - Начебто позаду мене вишикувалася черга з суперників, що б'ються за місце, тільки й чекають, коли я зроблю помилку і надам їм шанс... - Ти надто бажана.

— Мама часто кидала його в дитинстві, — подумала Лі. - Мабуть, на голову. — А ще він гриз ґрати від ліжечка. — Наївся свинцевих білил? - Схоже.

Ти тепер сильна, непереможна і так далі, але зрозумій, з кожною секундою поряд з тобою, з кожною годиною, з кожним роком, сторіччям — я дорожу тобою ще більше. Страх втратити тебе... Я... Я... просто не можу його контролювати.

Це буде так, ніби мене ніколи не було.

- Я тебе кохаю, - прошепотіла я. — Ти так це кажеш, наче прощаєшся. Я справді прощалася...