Вероніка Іванова

Пряма відповідь подібна до удару меча: якщо ти не готовий з ним щось зробити, він швидше за все тебе вб'є.

Сонце гаром давиться на столі небес. За поріг вирушити - Мені чи тобі? На долю, щиру, Злоби не тримаю: Пощастить найсильнішому - Слова не скажу. Страх зі мною не впорається, Якщо поряд друг. Грізно посміхається За спиною лук, І до долоні лащиться Рукоять меча… Голова не скотиться, Якщо на плечах! Я не воїн — трудівник У житті та в бою. Я люблю зброю, Битися - не люблю!

Болісно чекати, якщо ти знаєш, що треба робити далі.

Бути гідним ще не означає бути слушним.

Розумний коханець ніколи не допустить, щоб залишена ним жінка була нещасливою.

Як просто піти, і як важко повернутися. Назад. Назад. До витоків. Додому. Посушливе літо. В'южної зими. Від чарів вічних мандрівок якось прокинутися.

Коли поряд знаходиться хтось, який розуміє тебе навіть не з півслова, а задовго до того, як з губ зірветься хоч якийсь звук, стає дуже легко дихати. Тому що не потрібно ні грати, ні вдавати, боятися.