Дзен у мистецтві написання книг

І чого ж ви запитаєте, чи вчить письменство? По-перше, воно нагадує про те, що ми живі, що життя привілей та подарунок, а зовсім не право. Якщо нас обдарували життям, треба його відслужити. Життя вимагає щось натомість, бо дала нам велике благо — одухотвореність.

Я дізнався, що мав рацію, а всі інші неправі, коли мені було дев'ять і я навчався у четвертому класі. У той рік з'явився Бак Роджерс, і це було кохання з першого погляду. Я збирав вирізки з газет і божеволів. Друзі цього не розуміли. Друзі сміялися. Я розірвав комікси з Баком Роджерсом. Місяць я ходив до школи зовсім убитий та спустошений. Одного разу я гірко розплакався і запитав себе, чому мені так погано й порожньо. І сам собі і відповів: через Бака Роджерса. Він зник, і життя більше не коштувало того, щоб жити. Наступна моя думка була: вони мені не друзі – ті, хто змусив мене розірвати комікси., а разом з тим розірвати навпіл і життя вони мені вороги. Я знову почав збирати Бака Роджерса. І з того часу живу щасливо. Саме з цього й розпочалася моя кар'єра письменника-фантаста. Я більше ніколи не слухав тих, хто глузував з мого захоплення космічними польотами, цирками або горилами. Якщо щось подібне відбувалося, я забирав своїх динозаврів і виходив із кімнати.

Коли мене запитують, де я беру ідеї, я сміюся. Це так дивно: ми так зайняті тим, що нишпоримо зовні в пошуках способів і шляхів, що нам ніколи зазирнути всередину.

Потрібно сп'янитися і насичуватись творчістю, і реальність не зможе тебе знищити.

Я хочу бігти з усіх ніг, хочу схопити цей час — найкращий час в історії людства — набити їм усі свої почуття, бачити і чути його, торкатися його, відчувати його запах і смак і сподіватися, що інші теж побіжать разом зі мною..

Навіть прагнення перемогти у якомусь сенсі вже означає перемогу...