Мефодій Буслаєв. Книга Семи Дорог

А взагалі до книжок я принюхуюсь, як кішка до нової їжі. Довго, недовірливо. Відходжу, підходжу, знову відходжу. І тільки переконавшись, що це те, що потрібно, починаю жадібно, швидко та нерозбірливо заковтувати.

Цікаво, яку правду люди мають на увазі коли просять сказати їм правду?

Усім людям дуже тяжко. Вони втомлюються від слабкостей одне одного, недосконалостей, помилок, істерик, непередбачуваної поведінки. Шалено хочеться просто повернутися спиною і піти на всі 4 сторони, подалі від оточуючих. Так само інші люди втомлюються від нас, нібито м'яких і пухнастих, а насправді колючих і неприємних. Треба терпіти і берегти один одного, не думаючи про себе. Іншого виходу просто немає, інакше сума загального болю з кожним роком зростатиме, поки не стане критичною.

Краще трохи не домовлятися, ніж переспілкуватися.

Усі хочуть бути коханими, але ніхто не хоче кохати. Хтось має ризикнути і вкластися першим, а далі як буде, так і буде.

Чим довше відносини розвиваються, тим довше їх потім вистачає.

Відносини більшості людей, що познайомилися, вписуються в схему: — Покохай мене перший! — Ні ти! — Я потім. — А якщо ти мене обдуриш? – Та пішов ти! – Та пішла ти!

Незначних вчинків немає. Ось ти видихнув. І в усьому світі трохи зігрілося повітря. Навіть на іншому кінці Всесвіту від твого дихання щось зміниться.