Міст через вічність

Що, коли ми рідні душі? — спитав я подумки, поки вона плакала. — Що, коли ми все життя шукали саме один одного? Ми зіткнулися, відчули на момент, яким може бути земне кохання, і що, тепер через мої страхи ми розлучимося і ніколи більше не побачимо один одного? І мені доведеться до кінця своїх днів шукати ту, що я вже одного разу знайшов, але злякався і не зумів полюбити?

Якщо хочеш, щоб чари увійшло в твоє життя, відмовся від своїх захисних пристосувань. Чари в багато разів сильніші, ніж сталь!

Для мене має значення лише один світ – суб'єктивний світ людини, який кожен створює собі сам.

Якщо ти хочеш, щоб хтось залишився у твоєму житті, – ніколи не стався до нього байдуже!

Помилок не буває. Події, які вторгаються в наше життя, хоч би якими неприємними для нас вони були, необхідні для того, щоб ми навчилися того, чого повинні навчитися.

Щоб залучити щось у своє життя, уяви, ніби воно вже там є.

Коли ми сильно прив'язуємося до речей і людей, то хіба не йде з ними якась частка нас, коли вони йдуть?

Ти причина мене такого, яким ти знаєш мене у своєму житті.

Рідна душа – це той, хто має ключі від наших замків, і до замків яких підходять наші ключі. Коли ми відчуваємо себе настільки в безпеці, що можемо відкрити наші замки, тоді наші справжні«я» виходять назустріч один одному, і ми можемо бути повністю та щиро тими, хто ми є. Тоді нас люблять такими, якими ми є, а не такими, якими ми намагаємось бути.

Протилежністю самотності, Річард, не спільне життя, а душевна близькість.