Одинокість в мережі

Знаєш, я завжди трошки сумувала за тобою, навіть коли ти був поряд зі мною. Сумувала ніби трохи про запас. Щоб потім, коли ти підеш додому, не так нудьгувати. Але це все одно не допомагало.

Якби світ вибрав інший сценарій розвитку, давши, наприклад, усім видам одну й ту саму кількість мутацій, і якби собаки вміли говорити, вони все одно ніколи не принизилися б до того, щоб заговорити з людьми.

А вже ця її худорлявість! Непристойний, провокаційний, спричинений і недосяжний скот! Після погляду на неї не хотілося пити навіть мінеральну воду, бо виникала підозра, ніби у ній надто багато калорій. Якось їй спало на думку, що секретарку при її худорлявості цілком можна переслати факсом.

Мені хотілося б бачити це твоїми очима.

Раптом так тихо стало в моєму світі без тебе.

Мозок знову дозволив обдурити себе. І тіло також.

Я п'яна. Але від вина тільки зовсім небагато. А найбільше від спогадів. Дякую тобі за те, що ти є. І через те, що я можу бути.

Жінки, які мали значення в моєму житті, знали моє минуле.

Звуки та голоси можна переживати, не чуючи їх.

Якуб, я коли-небудь говорила, як я люблю думати про тебе? Напевно, говорила, але мені подобається думати, ніби ще не говорила. Сьогодні я багато разів думала про тебе.