Розповіді про Батьківщину. Перед штилем

Але ми ж завжди по-людськи ми... Тут додамо, тут зменшимо, тут у нас дурдом проголосує, тут в'язниця підтримає одноголосно, тут морг, та й студенти багато що ще здатні! А пенсіонери... Ми по селах вихором промчимося з обозом, з гуманітарною допомогою, всі як один наші будуть, чи жарт — проднабір за галочку отримати! Вони душу б за таке віддали запросто, а тут її всю не просять — розбивай траншами і раз на чотири роки торгуй собі...

Мазохістична природа російської жінки має в своєму розпорядженні її говорити не про те, що у неї добре, а про те, що не складається.

— Ви знаєте, через що розпався Радянський Союз? — спитав він. — Ні, — чесно відповів Президент. — СРСР згубило всенародне похмілля, — гірко мовив чорний чоловік. — Попереджав я Андропова, що російська людина без горілки звіріє... Відчуває без неї з усією гостротою екзистенційну порожнечу... Прокидається від вікового чарівного сну у своїй однодушці з подертими шпалерами і продавленим диваном... І що йому робити?... А тут відразу прокинулася вся країна…