Старий і море

Може сьогодні щастя мені посміхнеться. Щодня не доводиться.

Спочатку просиш у борг, потім просиш милостиню.

Людина в морі ніколи не буває самотня.

Мало зловити рибу — з нею треба ще доплисти до берега.

... після того, як посилився біль, зрозумів, що він і справді не помер.

…Я намагаюся не брати в борг. Спочатку просиш у борг, потім просиш милостиню.

Вітер - він уже напевно нам друг, - подумав він, а потім додав: - Втім, не завжди. І величезне море - воно також повне і наших друзів, і наших ворогів.

Я чомусь не люблю, коли мене будить хтось інший. Наче я гірший за нього.

Як добре, що нам не доводиться вбивати зірки! Уяви собі: людина щодня намагається вбити місяць! А місяць від нього тікає. Ну, а якби людині довелося б щодня полювати за сонцем? Ні, що не кажи, нам ще пощастило, — подумав він.

- Хто тобі все це дав? — Мартіне, хазяїн ресторану. — Треба йому подякувати. — Я йому подякував, — сказав хлопчик, — ти вже не турбуйся. — Дам йому найм'ясистішу частину великої риби, — сказав старий. — Він допомагає нам не вперше? - Ні, не перший. — Тоді однієї м'ясистої частини буде замало. Він нам зробив багато добра.