Таня Гроттер і перстень із перлиною

Просто вся справа в тому, що життя не складається з одного кохання. Кохання – це десерт, це задоволення, але ніяк не основна страва. Крім кохання, у житті кожного є мета. Щось жахливо важливе, глобальне, для чого людина приходить на світ. Його місія, його надзавдання, його обов'язок перед самим собою та перед світом.

І взагалі за смертю треба ганятися. Тоді вона злякається і втече.

Своє щастя люди руйнують самі, причому вперто, як мурахи. Сторонні сили якщо й заважають їм, то дуже рідко. Навіщо робити чужу роботу, коли без них все буде зроблено?

І взагалі, коли життя б'є тебе обличчям про стіл, це ще не означає, що ти набуваєш практичного досвіду.

Людина вмирає, коли в ній закінчується радість.

Рідний, я говорю, але не пробалтаюсь! Коли ти зрозумієш різницю!

Провидіння не любить дрібних цілей. Мета має бути глобальною. Кидай камінь у нескінченність, і тоді він у будь-якому разі впаде далі, ніж камінь того, хто тільки й сподівався, що докинути камінь до паркану. Єдина та головна умова успіху – ставити глобальні завдання і не відволікатися на дрібниці.

І навіщо люди ускладнюють собі життя? Невже не можна любити спокійно, комфортно? Навіщо всі ці образи на порожньому місці, трагічні обличчя та інші напруги?

Шкода, але я занадто зайнята людина, щоб плекати ваші приховані комплекси.

Іспит у тебе як стан душі або як вічний нежить. У всіх буває, але не у всіх проходить!