Темна сторона медалі

Тільки той, хто ні в що не вірить, не має хибних надій.

... займатися власним особистим життям набагато приємніше (і розумніше), ніж пхати свій ніс у чуже.

…багато людей влаштовано таким дивним чином, що слухають лише те, що заздалегідь готові почути. А все інше пропускають повз вуха…

- Простих людей немає, - сказав граф. – Кожна людина, яка коли-небудь тупцювала цю землю, вважає себе центром всесвіту. - Він і є центром свого маленького всесвіту, - сказав я. - І в цьому всесвіті він сам собі господар.

Люди стають твоїми ворогами, якщо ти даси їм хоч найменший шанс.

— Минуле це легенди, — сказав Хан орков. Майбутнє - це легенди. — Тоді що ж таке справжнє? — Справжнє це перехід від однієї легенди до іншої, — сказав Ланс.

Перебіг життя кожної людини обумовлюється багатьма факторами, що взаємодіють один з одним, але свободи вибору серед них немає. Є лише ілюзія вибору, що тішить людське зарозумілість, хоча насправді рішення, прийняте індивідуумом у той чи інший момент, зумовлено заздалегідь.

Поразка, якщо його вдається пережити, змушує тебе вишукувати внутрішні резерви, зібрати волю в кулак, замислитися над допущеними помилками, поразка робить тебе кращою, сильнішою. Перемога – навпаки. І чим значніша перемога, чим важче вона дається, тим сильніше вона змінює людину.

Як просто живеться на цьому світі фаталістам. Не треба ухвалювати жодних рішень. І тягар відповідальності ніколи не впаде на твої плечі.

Усі знають, що добро має бути з кулаками, — погодився я. — Тільки ніде не вказано, якого саме розміру кулаки мають мати добро.