Вірні вороги

— Вам яку спочатку новину — хорошу чи погану? — Погану, — одностайно вирішили ми, щиро сподіваючись, що хороша полягає не в тому, що погана тільки одна.

- Не говори дурниць! — Якби я їх не говорила, ви б їх, напевно, робили.

смерть залишається смертю, навіть якщо обізвати її реінкарнацією із втратою пам'яті. І привабливіше від цього не здається.

— Я тобі вдесяте повторюю! - Краще вперше подумай.

Три стадії чоловічого каяття —«так їй і треба, стерво!»,«Мабуть, руки все-таки розпускати не варто»,« чорт з нею, перепрошую. Нехай подавиться!

Вони жили недовго і нещасливо і померли одного дня в страшних конвульсіях.

— Отрутою не забув посипати? — Забув, додай до смаку!

Враховуючи, що у темряві всі чоловіки, як і кішки, сірки, орієнтуватися варто не на зовнішність, а на запах. — І яким же він має бути? - Рідним. Улюбленим. Щоб потім уткнутися носом, обійняти і заснути... а не гидливо бігти до балії з водою.

Коли зовні бешкетує мороз — ще півбіди. Чоботи тепліші, товстіший кожух і міцніший грог, всього-то проблем. А ось що робити з замерзлим серцем?

Чи так мені погано, наскільки себе шкода.