Втрачені душі

— Бо мені страшно однієї ночами. Мені треба за щось триматися, щоб пережити ніч. Мені однаково, за що. Аби триматися. - Вона знову глибоко затяглася, - Ніч - це найстрашніший час. Для мене так. Вона тягнеться нескінченно. Вона знає всі мої таємниці. І коли ми зі Стівом лежали в ліжку і в мене було таке почуття, що мене зараз рознесе на шматки, а він не зможе мене втримати, тому що ми з ним лаємося з якогось абсолютно ідіотського приводу... загалом, мені захотілося знайти когось хто допоможе мені пережити ніч. Тому що зі Стівом я все одно почувалася невпевнено.

Не можна нікому довіряти нероздільно. Той, кому ти довіряєш, обов'язково зробить тобі боляче. Надлишок довіри вип'є тебе до дна. У цьому сенсі світ також вампір.

Навіть перед обличчям непереборного болю, який здається нестерпним, навіть перед обличчям непереборного болю, який вичавлює останню краплю крові з твого змученого серця і залишає глибокі рани у твоїй запаленій свідомості, життя все одно триває. І сам біль, що здавався невгамовним, притупляється і відступає.