Записні книжки

Я думаю ковткою. Мої думки – якщо вони в мене взагалі є – це виття; вони нічого не пояснюють, вони кричать.

Я досі не можу забути розпачу, що охопив мене, коли мати оголосила мені, що«я вже виріс і тепер отримуватиму до Нового року корисні подарунки». Мене досі коробить, коли мені дарують подарунки такого роду. Звичайно, я чудово знав, що її вустами каже любов, але чому любов обирає часом таку жалюгідну мову?

У фантастичних романах головне це було радіо. За нього очікувалося щастя людства. Ось радіо є, а щастя немає.