Книга / твір

Ми обидві наче глухонімі. Глухонімі, кожна своєю мовою.

Це зовсім не схоже на кохання з першого погляду. Це швидше... як тяжіння. Коли бачиш її, сили землі перестають тримати тебе. Тільки вона тебе тримає. І все, крім неї, втрачає своє значення.

Північ - це секрет самого часу, дня, що йде в історію, поки ми спимо, дня, який не повернеться більше ніколи.

Правду скільки ні топи, все одно спливе.

Починайте, представляючи кінцеву мету.

Ніхто не шукав звісток від Бога у поштовій скриньці, тільки в книзі. Особливо в дорогій книзі, переплетеній у шкіру, із позолоченим корінцем.

Ти йдеш туди, де він може бути або де бував, робиш вигляд, що все справді добре. Але себе не обдуриш — насправді це жахливо, і дуже боляче. І можна як завгодно добре виглядати, купити нове плаття, зробити нову зачіску, тугу в очах не прибере ніякий макіяж.

Втрачений назавжди лише той, у кому згасли прагнення.

Мудреці стверджують, що так і є – ніщо не має сенсу. А закохані мають мудрість глибшу, ніж мудреці. Той, хто любить, ні секунди не сумнівається у сенсі життя.

Трапляються дні, коли начебто не відбувається нічого особливого, але на тебе раптово накочує неймовірне щастя ; ти перебираєш старі речі або, підійшовши до прилавка стариків, раптом бачиш таку саму іграшку, яка була в тебе в дитинстві, або хтось ніжно бере тебе за руку, або лунає дзвінок, якого ти вже не чекав, або тобі кажуть що- небудь хороше, або твоя дитина обіймає тебе - він нічого не просить, тільки хоче на хвилинку відчути твоє кохання. Трапляються такі благословенні дні, коли тебе радує знайомий запах, сонячний промінь, що пробився через штори, шум зливи за вікном у момент пробудження, снігна тротуарі або прихід весни і бруньки, що лопнули.