Книга / твір

Завжди побоюються тих, хто прагне панувати над душами. Що вони роблять із тілами?

Біль Хардіна був зовсім інший, але я завжди вважав, що безглуздо змагатися в нещастях.

Завтра вона захоче нагородити мене. Я вже все це знаю напам'ять — ось що нудно!

Я люблю ворогів, хоч не по-християнськи. Вони мене бавлять, хвилюють мені кров. Бути завжди настороже, ловити кожен погляд, значення кожного слова, вгадувати наміри, руйнувати змови, прикидатися ошуканим, і раптом одним поштовхом перекинути всю величезну і складну будівлю їхніх хитрощів і задумів, — ось що я називаю життям.

Що вона стоїть, це життя, якщо відібрати в людини дар уявити ще раз те, що одного разу вже з нею сталося

— А ти не чув, що скромність прикрашає людину? - Тільки від убогих. Може, смиренні люди і цінуватимуться в майбутньому, але поки що світом правлять марнославні.

Невже насильство викликає лише насильство? Невже в людства таке криваве обличчя, і воно носить на плечах, як демона, що прикривається, привид відчаю і смерті?

— Коли я бачив тебе востаннє? - Два тижні тому. — Та я не про те. До цього. — П'ять років тому… Тоді я була напівголодною та зовсім розгубленою. - А тепер? — Тепер я теж голодна, але сповнена рішучості.

Немає більших багатств на землі, ніж дружба та взаємини між людьми. Будьте добрим другом для всіх, кого ви зустрічаєте. Будьте там, де ви потрібні іншим. Приймайте людей. Любіть людей. Любіть незалежно від того, чи вони відповідають вам взаємністю. Не чекайте, поки хтось інший зробить перший крок. Будьте відкритими для всіх. Що ви можете втратити, окрім своєї самотності?

Людська історія була б надто дурною штукою без духу, який внесли до неї безсилі.