Книга / твір

Ніколи не запитуй, якщо не впевнена, що готова почути відповідь.

Але ніщо не могло зробити нашою сором'язливою та підсвідомою, майже тваринною радістю, що ми самі живі і вже поза небезпекою. У цій новій реальності все, що ще місяць тому було стійкою цінністю, втратило значення. А те, що до цього не заслуговувало на жодну увагу, зайняло нове, невластиве йому важливе місце: гарне і зручне крісло, затишна, облицьована білим кахлем піч, на якій приємно зупинити свій погляд, скрип підлоги, що долинає з квартири над нами, — ознаки нормального життя, домашнього затишку.

... адже стара стародавня Росія, де титул відчиняв багато дверей, дивно ще тоді вживалася з новою Росією, де дворянство як правлячий клас вже зжило себе, і де починало цілком чітко вже жити і поживати зовсім іншого складу суспільство — з легкої руки радянських підручників його прийнято називати "буржуазним".

Життя дає мені їжу для роздумів, але переварити її мої мізки не в змозі. Чи це повинен робити шлунок?

Дія - найближча сходинка успіху.

А зараз люди дрібні. Начебто і вбивають рідше, зате гадять частіше. І люблять, мов дохлу кішку гладять, і гніваються половинчасто, і прощають у третину серця.

Хто мовчить, Той більше чує.

А хіба так не буває? Стоїть у лісі сосна, немов вежа незламна, можна подумати, століття простоїть, а стукнеш її гарненько обухом, і в середині виявиться одне дупло. І труха сиплеться. Так і з тевтонською могутністю.

Нерозумно думати, що ми купуємо речі. Ми їм продаємось.

Москва і сама була п'яна, і всіх своїм хмелем пригощала.