Книга / твір

Хто б знав мою самотність? Будь він проклятий, цей самий талант, який зробив мене нещасною.

Пристойна жінка віддасть перевагу нічній самоті ранковому сорому.

Вона ще не розуміє, що нерозділене кохання, врешті-решт, перетворюється на лють і хаос, нерви і нутрощі, вивернуті назовні, як собачі кишки. Вона ще не розуміє, що іноді той, хто любить без відповіді, повинен вимагати відшкодування, що любов може бути злою і підлою справою, що іноді через любов можна втратити терпіння. І коли нерви і кишки прибрані всередину, шкіра зашита, а кров змита, щоб ні в чому не винні роззяви не відчували незручності, у тому, хто носить це кохання, починає тяжіти отруйна пухлина, яка росте повільно і неухильно, перетворюючись на скажений згусток спотвореної тканини. Цей згусток розташований на два ребра нижче за серце і називається ненавистю.

Кинувшись від самотності на першу приманку дружби, що трапилася, потім будеш змушений довго тягнути лямку загалом непотрібних відносин.

Щороку залишаються непоміченими сотні книг, багато з яких мають великі переваги. Автор кожної такої книги писав її багато місяців, а думав про неї, можливо, багато років; він вклав у неї якусь частину самого себе, якої він після цього вже назавжди втратив. Серце розривається, коли думаєш, наскільки велика ймовірність, що ця книга загубиться в потоці творів, що захаращують столи критиків і обтяжують полиці книжкових крамниць.

— Тобі потрібні неприємності? — А що є зайві? Якщо на халяву, тоді чому ні? Халява на те й халява: бери більше, ховай далі.

Сину мій, пам'ятай: жінка, яка має таємницю, може бути захоплюючим предметом для вивчення, але ніколи вона не буде надійним і навіть приємним супутником.

Я зрозумів, що коли хтось починає на тебе тиснути, потрібно переключити розмову на тему, в якій співрозмовник не розуміється.

Усі, хто живе не за законом соціуму, стають ізгоями.

Бог каже, бери, що хочеш... і заплати за все.