Книга / твір

Як це жахливо, коли єдина істота на світі, яку любиш беззавітно, любиш всією силою свого кохання, дивиться на тебе, говорить з тобою, відповідає тобі і не впізнає тебе!

Тих, хто читає книги, та тих, хто читає журнали, поділяє цілий світ.

Одним з найсильніших мотивів, що спонукають людей присвячувати себе мистецтву і науці, є прагнення уникнути повсякденності з її сірістю і нудьгою і скинути з себе кайдани своїх власних минучих бажань.

Дивним є не масштаб наших невірних прогнозів, а те, що ми про нього не підозрюємо. Це особливо турбує, коли ми вплутуємося в смертельні конфлікти: війни непередбачувані за своєю природою (а ми цього не знаємо).

Не треба гарно уявляти. Треба гарно робити. І більше куди – і простіше – треба гарно жити. Ти бачиш різницю?

Кінець ХХ століття до повного зносу зачепив банальну істину, суть якої найкраще сформулював Ніцше в«Сутінках ідолів»:«Що не вбиває мене, то робить мене сильнішим». Але це повна нісенітниця. У всякому разі, у примітивному сучасному тлумаченні. Щоденне страждання нікого не загартовує. Воно виснажує, людину. Робить його слабким. Уразливим.

… Коротше, нахрен нитки попсували? — Що б з лабіринту повернутись ниткою, — пояснив я. — Ось у голові у вас наче лабіринт, — бабуся намотувала нитку на клубок. — Розум за розум заблукав, і жодні нитки не допоможуть. Звідки розумні думки прийдуть до вас на думку, коли у вас всі виходи в глухий кут.

- Делл, - сказав він, - доведеться поки сховати наші подарунки, нехай полежать трошки. Вони для нас зараз надто гарні.

Відсікти минуле життя важче, ніж клацнути пальцями; навіть чим клацнути пальцями неіснуючої руки.

Коли твої вороги кидають тобі виклик, ти маєш зустрічати їх сталлю та вогнем, але коли вони схиляють коліна - простягни їм руку і допоможи встати. Інакше ніхто більше не впаде перед тобою навколішки.