Книга / твір

Внизу хтось співає. То навіть не співає, а вигукує слова пісні. Всі ці люди, яким необхідно, щоб у них постійно кричав телевізор. Або радіо, або програвач. Все це люди, яких лякає тиша. Це мої сусіди. Звуко-голіки. Тиша-фоби.

Незнання гірше знання, проте їй було страшно дізнатися правду. Будь вона впевнена, що він все знає, ще куди не йшло. Вона не боялася б помилятися, якби поряд був хтось, хто б чітко бачив небезпеку.

Добро ніколи не залишиться безкарним.

Але, що б там не говорили, пута спорідненості дуже слабкі, коли вони не підкріплені душевною близькістю; це особливо виразно бачиш, коли стикаєшся зі справами спадщини.

... він не знав, як довго простояв, занурений у апатію своєї перемоги.

Жити було боляче.

Чомусь вік у людей асоціюється з правотою, принаймні в цій країні, хто старший, той і правий.

Хто хоче більше, ніж може, має менше, ніж міг би мати.

Скільки разів ти скаржишся на когось, стільки разів стверджуєш, що ти кращий за нього.

Біля«Сікстинської мадонни» Рафаеля стояло багато людей – дивилися, про щось говорили… І несподівано голосно, ніби розсікаючи натовп, чийсь голос обурився: — Ні, я одного не можу зрозуміти. Стоять довкола, повно народу. А що товпляться?... Ну, що в ній особливого?! Босоніж, розпатлана… – Молода людина, – перервала монолог Раневська, – ця дама так довго полонила найкращі уми людства, що вона цілком може вибирати сама, кому їй подобатися, а кому – ні.