Книга / твір

Відьма чаклує, тільки коли це справді необхідно. Працювати з магією важко, і не просто утримати її у вуздечку. Ми діємо інакше. Відьма помічає все, що відбувається довкола. Відьма думає головою. Відьма вірить у себе.

– Все, що ти бачиш, чуєш, переживаєш – це і є твоє, персональне. Ти будуєш навколо себе власний Всесвіт – той, який сприймаєш. Тому той Всесвіт, який ти сприймаєш, належить одному тобі. Персонально.

Втім, історії про походження будь-чого мають тенденцію рано чи пізно перетворюватися на міф.

Я чую промову не хлопчика, а чоловіка.

Почуття власної винятковості не заважає художнику, більше того, воно йому потрібне. І не тому, що він ставить себе вище за інших людей, а тому, що його роботи завжди будуть піддаватися сумнівам. З його боку. З боку глядачів. З боку мистецтва.

У будь-якій історії є більше, ніж одна сторона.

— Ти віриш у рівноправність? — Я вірю у взаємоповагу.

Мені здається, що один із найбільших успіхів у житті людини — щасливе дитинство.

Все на світі, щоб стати істиною, має стати релігією.

Наша баба гірко плаче: — Де мій козлик? Де він скаче? - У ліс помчав твій рогач. А живуть у лісовому селищі Живодери, злі вовки І напали на нього Ні з того, ні з цього. Повалили козю на підлогу, відірвали козі лапи. Згризли спинку, шию, груди - Козю нам уже не повернути. Тягне бабця по доріжці Козячі ніжки, козячі ріжки... — Нізащо я їх не кину, Бо він гарний.